Дитина ознайомлюється з основами людської моралі у процесі задоволення своїх актуалізованих бажань, прагнеь, намірів. Одні з них отримують підтримку з боку дорослих, інші засуджуються і гальмуються. Деякі з них отримують схвалення, у свідомості формується стійке уявлення про те, що певні моральні вимоги є способом розв’язання конкретних прктичних завдань. При цьому мається на увазі не лише досягнення дитиною власних цілей, а й установлення чітко окреслених за змістом взаємин з іншими. Згодом формуються поняття добра і зла як певного способу взаємин з іншими.
Для періоду дитинства характерне засвоєння моральних норм і перетворення останніх на регулятори поведінки через наслідування відповідних дій дорослих. Проблема виховання полягає в сприянні найбільш ранньому розвитку у дитини моральної свідомості і самосвідомості, усвідомлення у межах вікових психологічних можливостей моральних вимог з боку соціуму.
Під моральною свідомістю розуміють суб’єктивно-ідеальну форму відображення у вигляді уявлень і понять реальних взаємин людей, яка регулює моральний аспект діяльності особистості. В дитячому віці моральна свідомість формується під впливом вимог навколишнього середовища, через засвоєння норм, вимог, принципів, ідеалів тощо, відображених у суспільній свідомості на рівнях: теоретичному і життєвого досвіду. Відсутність узгодженості дії зазначених джерел зумовлює різноманітні деформації морального розвитку особистості. Системоутворюючими компонентами моральної свідомості є моральні переконання.