Стадії розвитку моральної свідомості:
1. Доморальний рівень – врахування прийнятих в суспільстві норм і правил з орієнтацією на власні фізичні і гедоністичні потреби та наслідки їх задоволення, авторитет і владу тих, хто їх встановив:
- орієнтація на покарання і підпорядкування;
- наївно-інструментальна орієнтація (моральною вважається дія, яка водночас сприяє задоволенню потреби дитини і інших людей).
2. Конвенційний рівень – підпорядкування у власній поведінці прийнятим моральним вимогам і прагнення відповідності моральним очікуванням групи:
- орієнтація на еталонний зразок “свого хлопця” у конкретній групі;
- орієнтація на вимоги закону і порядку задля самого порядку.
3. Автономний, постконвенційний чи принциповий рівень – прагнення виявлення і встановлення для себе універсальних моральних цінностей, які є правильними незалежно від стосунків з конкретними групами:
- зорієнтованість внутрішньої системи принципів людини на соціальну домовленість, офіційно прийняту суспільною мораллю;
- автономна мораль людини визначається універсальними принципами справедливості, добра, віри, краси тощо.
Основою моральної свідомості є моральні поняття, які засвоюються особистістю на рівнях:
- елементарного узагальнення і вміння використовувати поняття у знайомих ситуаціях;
- сформованого в загальних рисах поняття і слабкого вміння використовувати його в аналогічних ситуаціях;
- більш чіткого і усвідомленого поняття та вміння його застосовувати у незнайомих ситуаціях;
- повного опанування поняття і вміння використовувати його у будь-яких умовах життєдіяльності.
Роботу із засвоєння моральних понять доцільно будувати на засадах концентричності, історизму та активності особистості.
У формуванні морального досвіду дітей виокремлюють два аспекти: формування певної системи переконань, ставлень, мотивів дій і відповідних моральних почуттів; розвиток стійких форм поведінки. Обидва зазначені аспекти єдиного процесу є значущими лише в єдності та взаємозв’язку.